блог
Про концентрацію, правильних людей і улюблені дрібниці. Розмова з Сергієм Федоренком, комерційним директором Укргазвидобутку
Системна людина – чудовий співрозмовник, адже, з одного боку, дуже цікаво дізнатися, як «правильно», а з іншого – в який бік дозволено відходити від цього «правильно». Сергій Федоренко розказує про свої музичні спогади, своє бачення краси та те, як же створити комплексний світ, який переживе творця.
Почнемо з базового питання, яке регулярно зустрічалося в «Журналі Інтерв'ю» Енді Ворхола: що Ви їли сьогодні вранці, з чого почався Ваш ранок?
Як ви всі, звичайно, цікаво починаєте! Зазвичай, як і сьогодні, це яєшня, томати, сосиски. Сьогодні ще було фруктове пюре та капучино.
Тепер до дійсно важливого: на обкладинці журналу Garage колись красувалася фразу Джона Балдессарі: «Я ніколи більше не буду робити нудне мистецтво». Якби Ви займалися мистецтвом, як би це виглядало?
Це був би живопис. Ймовірніше – імпресіонізм. З обов'язковою здачею тесту: і мною, і будь-якою іншою людиною, яка захоче робити щось незвичне. «Для того, щоб писати не як усі, навчися робити краще в традиційному стилі». Не вмієш правильно валити дерева – не берись робити будь-яку дерев'яну структуру.
Хто улюблений художник?
Не скажу, що я великий знавець живопису. Я дуже люблю Матісса – це те, що мені близько. А от з сучасного-міжнародного – нічого.
Навіть Херст?
Можна подивитися на розрізаних корів або ще когось у формаліні, ну і все.
Що важливіше – форма чи ідея?
Ідея набагато важливіша. Адже їх мало хто може створювати.
Як ви всі, звичайно, цікаво починаєте! Зазвичай, як і сьогодні, це яєшня, томати, сосиски. Сьогодні ще було фруктове пюре та капучино.
Тепер до дійсно важливого: на обкладинці журналу Garage колись красувалася фразу Джона Балдессарі: «Я ніколи більше не буду робити нудне мистецтво». Якби Ви займалися мистецтвом, як би це виглядало?
Це був би живопис. Ймовірніше – імпресіонізм. З обов'язковою здачею тесту: і мною, і будь-якою іншою людиною, яка захоче робити щось незвичне. «Для того, щоб писати не як усі, навчися робити краще в традиційному стилі». Не вмієш правильно валити дерева – не берись робити будь-яку дерев'яну структуру.
Хто улюблений художник?
Не скажу, що я великий знавець живопису. Я дуже люблю Матісса – це те, що мені близько. А от з сучасного-міжнародного – нічого.
Навіть Херст?
Можна подивитися на розрізаних корів або ще когось у формаліні, ну і все.
Що важливіше – форма чи ідея?
Ідея набагато важливіша. Адже їх мало хто може створювати.
Кого Ви дивитесь онлайн?
Не буду оригінальним: я дивлюся Дудя, хайповиків і батли. Мені ближче Оксимірон, проте я б не сказав, що я прямо дуже в цьому просунутий. От у Дудя нерідко видно, коли він бере людей заради переглядів, а коли – за інтересом.
Тоді яке найулюбленіше інтерв'ю з останніх?
Невзоров.
Через симпатію до персонажа чи тому, що дійсно добре?
Тому що дійсно гарне інтерв'ю. Іноді говорить пафосно, проте є свіжі ідеї. Блок з командою MTV або ж з Венедиктовим… Видно, як епоха поглинає людину, застій у дії!
Який останній серіал дивилися?
Я дивлюся багато серіалів паралельно, тому що не всі одразу викладають достатню кількість епізодів. Останнім був «Мільярди», перша серія нового сезону.
Ви прихильник дивитися запоєм?
Так, мені важко чекати щотижня, вистежувати, згадувати.
Не буду оригінальним: я дивлюся Дудя, хайповиків і батли. Мені ближче Оксимірон, проте я б не сказав, що я прямо дуже в цьому просунутий. От у Дудя нерідко видно, коли він бере людей заради переглядів, а коли – за інтересом.
Тоді яке найулюбленіше інтерв'ю з останніх?
Невзоров.
Через симпатію до персонажа чи тому, що дійсно добре?
Тому що дійсно гарне інтерв'ю. Іноді говорить пафосно, проте є свіжі ідеї. Блок з командою MTV або ж з Венедиктовим… Видно, як епоха поглинає людину, застій у дії!
Який останній серіал дивилися?
Я дивлюся багато серіалів паралельно, тому що не всі одразу викладають достатню кількість епізодів. Останнім був «Мільярди», перша серія нового сезону.
Ви прихильник дивитися запоєм?
Так, мені важко чекати щотижня, вистежувати, згадувати.
А як щодо «Карткового будиночка»?
Перші два сезони – це було яскраво та круто, прорив! Далі все зносилося, бо стало занадто схожим на правду, виходить за межі «художнього домислу».
Поговоримо про харасмент: Кевін Спейсі засуджений за діло чи просто на хвилі?
Чесно, я не готовий когось судити. Я не можу розбиратися в юридичних смислах того ж MeToo. Для мене Кевін Спейсі створився саме в такому образі – людина з чимось потаємним всередині після «Краси по-американськи». Він наче сам себе грав.
Що думаєте про Познера? Він вже здає позиції?
Він для іншої аудиторії. Гарний там, де доречний.
Кого з сучасників нашого мовного простору Ви слухаєте?
Слухаю ТАРТАК, EPOLETS, можу послухати багато кого, все різноманітне – від «Каспійського грузу» до «Луни».
Якби Вам сказали обрати один альбом, який залишиться у вашому плейлисті, що б це було?
Альбом Океану Ельзи 2004-2005 року. Мої студентські роки. Помаранчева революція. Спогади про молодість і юні роки.
Але це більшою мірою про гарну музику чи все ж таки про спогади?
Це про музику, яка вчасно.
Перші два сезони – це було яскраво та круто, прорив! Далі все зносилося, бо стало занадто схожим на правду, виходить за межі «художнього домислу».
Поговоримо про харасмент: Кевін Спейсі засуджений за діло чи просто на хвилі?
Чесно, я не готовий когось судити. Я не можу розбиратися в юридичних смислах того ж MeToo. Для мене Кевін Спейсі створився саме в такому образі – людина з чимось потаємним всередині після «Краси по-американськи». Він наче сам себе грав.
Що думаєте про Познера? Він вже здає позиції?
Він для іншої аудиторії. Гарний там, де доречний.
Кого з сучасників нашого мовного простору Ви слухаєте?
Слухаю ТАРТАК, EPOLETS, можу послухати багато кого, все різноманітне – від «Каспійського грузу» до «Луни».
Якби Вам сказали обрати один альбом, який залишиться у вашому плейлисті, що б це було?
Альбом Океану Ельзи 2004-2005 року. Мої студентські роки. Помаранчева революція. Спогади про молодість і юні роки.
Але це більшою мірою про гарну музику чи все ж таки про спогади?
Це про музику, яка вчасно.
Кого найчастіше носите?
Все вкрай демократично: мас-маркет (Massimo Dutti, Roy Robson), а з найбільш «одиничних речей» – це індивідуальний пошив. Реально круто, коли ти сам себе винагороджуєш.
Тобто Ви прихильник підходу про винагороду себе досить матеріальними речами?
Взагалі, у мене досить традиційний підхід до грошей, скоріш навіть пенсіонерський: до 50% відкладається, економиться, вкладається. Решту – можна витрачати. В тому числі й винагороджувати себе за зусилля, які ти докладаєш до заробляння.
Як мені навчити себе відкладати навіть 30%?
Якщо у Вас немає дружини, яка це робить за Вас, у Вас має бути картковий рахунок, на який автоматично списується сума.
Тобто ховати від себе?
Звісно!
Якщо обирати з найхайповіших брендів, кого б Ви не одягли, Balenciaga або Vetements?
Я не слідкую за тижнями моди, для мене це, скоріше, асоціюється з довгими чергами азійських туристів у будь-якому великому універмазі. Краще націлюватися на невеликі локальні бренди, якісні з'являються в Україні. Той же Ted Baker. Balenciaga... З їх широкими формами та гидкими кросівками – це не моє.
Ви людина офлайн- чи онлайн-шопіга?
Офлайн. Онлайн я можу купувати зрозумілі одиничні товари, якщо я знаю, як це виглядає напевно. А так, мені треба доторкнутися, вдихнути запах, прикласти…
Коти чи собаки?
Собаки. Друг: може бути маленький, може бути вірний, може бути великий … І вірний. Надійний союзник. А коти – вони самі по собі, не прогнозовані. Не люблю непрогнозованість.
Як Ви ставитеся до чуток про себе, до інтриг, в особистих питаннях, не в роботі?
На критику, робочу, я реагую добре, в цьому є сенс, тому що можна рости. А особисте хай буде особистим.
Припустимо, перед Вами стоїть вибір: закласти друга, цінного співробітника за відчутний проступок або покривати. Що оберете?
Всіх своїх цінних співробітників я караю та заохочую сам. І робота без довготривалої лояльності. Просто з часом «запас терпіння» трохи більший.
У Вас бували моменти, коли Ви втомлювалися вірити в людей, вірити людям, в гарне завтра, гарне сьогодні?
Звісно, хвилини депресії.
Як це у Вас відбувається? Тому що не з кожним відбувається і у всіх по-різному. Про це, наче б то, не заведено говорити публічно, але спробуймо.
Це відбувається періодично. В мене трудоголічний характер і цим трудоголізмом у мене виходить заражати інших. І коли не виходить так швидко й так добре, як хочу я, починається «кімната самокатування». Але є віддушина – сім'я.
Ваша сім'я засуджує Вас за трудоголізм?
Є такі моменти, проте я намагаюся шукати баланс. Ми чітко обговорюємо, як і чому я працюю та що ми з цього маємо.
Вам не здається, що це – нечесно щодо Вас: пояснювати людям щось, що йде за замовчуванням. Тобто Ви ж робите це на благо їм, у тому числі?
Ні, з цього приводу все досить чітко і я не гребую цим, хай навіть це здасться трохи цинічним. Ми маємо певні бенефіти, тому що я витрачаю свій життєвий час у певній пропорції. Всі це розуміють, всі вдячні.
Яку останню книгу Ви прочитали?
От зараз дочитую «Першому гравцю приготуватися».
Чому такий очевидний наукпоп, в контексті календаря прем'єр?
Тому що був на концерті Положинського, він порадив мені прочитати книгу до перегляду фільму.
А яка улюблена книга? Доступ лише до однієї книги.
Це фантастика, Генрі Лайон Олді, «Герой має померти». Я її таки перечитую. В мене є план з прочитання нових книг, але внутрішній аутист примушує мене читати старі тексти, мене це дуже заспокоює.
В «Анні Кареніній» Ви – Каренін чи Вронський?
Вронський.
Вронський чи Левін?
Вронський.
Що такого гарного у Вронському?
Пристрасть, авантюризм. Я досить спокійна людина, навіть флегматична, проте за цим ховається внутрішня пристрасть.
Ви співчували Анні?
Ні, кожен розплачується за скоєне. Зараз, до речі, ще читаю «Час Березовського», і ця книга працює краще бізнес-книг!
Все вкрай демократично: мас-маркет (Massimo Dutti, Roy Robson), а з найбільш «одиничних речей» – це індивідуальний пошив. Реально круто, коли ти сам себе винагороджуєш.
Тобто Ви прихильник підходу про винагороду себе досить матеріальними речами?
Взагалі, у мене досить традиційний підхід до грошей, скоріш навіть пенсіонерський: до 50% відкладається, економиться, вкладається. Решту – можна витрачати. В тому числі й винагороджувати себе за зусилля, які ти докладаєш до заробляння.
Як мені навчити себе відкладати навіть 30%?
Якщо у Вас немає дружини, яка це робить за Вас, у Вас має бути картковий рахунок, на який автоматично списується сума.
Тобто ховати від себе?
Звісно!
Якщо обирати з найхайповіших брендів, кого б Ви не одягли, Balenciaga або Vetements?
Я не слідкую за тижнями моди, для мене це, скоріше, асоціюється з довгими чергами азійських туристів у будь-якому великому універмазі. Краще націлюватися на невеликі локальні бренди, якісні з'являються в Україні. Той же Ted Baker. Balenciaga... З їх широкими формами та гидкими кросівками – це не моє.
Ви людина офлайн- чи онлайн-шопіга?
Офлайн. Онлайн я можу купувати зрозумілі одиничні товари, якщо я знаю, як це виглядає напевно. А так, мені треба доторкнутися, вдихнути запах, прикласти…
Коти чи собаки?
Собаки. Друг: може бути маленький, може бути вірний, може бути великий … І вірний. Надійний союзник. А коти – вони самі по собі, не прогнозовані. Не люблю непрогнозованість.
Як Ви ставитеся до чуток про себе, до інтриг, в особистих питаннях, не в роботі?
На критику, робочу, я реагую добре, в цьому є сенс, тому що можна рости. А особисте хай буде особистим.
Припустимо, перед Вами стоїть вибір: закласти друга, цінного співробітника за відчутний проступок або покривати. Що оберете?
Всіх своїх цінних співробітників я караю та заохочую сам. І робота без довготривалої лояльності. Просто з часом «запас терпіння» трохи більший.
У Вас бували моменти, коли Ви втомлювалися вірити в людей, вірити людям, в гарне завтра, гарне сьогодні?
Звісно, хвилини депресії.
Як це у Вас відбувається? Тому що не з кожним відбувається і у всіх по-різному. Про це, наче б то, не заведено говорити публічно, але спробуймо.
Це відбувається періодично. В мене трудоголічний характер і цим трудоголізмом у мене виходить заражати інших. І коли не виходить так швидко й так добре, як хочу я, починається «кімната самокатування». Але є віддушина – сім'я.
Ваша сім'я засуджує Вас за трудоголізм?
Є такі моменти, проте я намагаюся шукати баланс. Ми чітко обговорюємо, як і чому я працюю та що ми з цього маємо.
Вам не здається, що це – нечесно щодо Вас: пояснювати людям щось, що йде за замовчуванням. Тобто Ви ж робите це на благо їм, у тому числі?
Ні, з цього приводу все досить чітко і я не гребую цим, хай навіть це здасться трохи цинічним. Ми маємо певні бенефіти, тому що я витрачаю свій життєвий час у певній пропорції. Всі це розуміють, всі вдячні.
Яку останню книгу Ви прочитали?
От зараз дочитую «Першому гравцю приготуватися».
Чому такий очевидний наукпоп, в контексті календаря прем'єр?
Тому що був на концерті Положинського, він порадив мені прочитати книгу до перегляду фільму.
А яка улюблена книга? Доступ лише до однієї книги.
Це фантастика, Генрі Лайон Олді, «Герой має померти». Я її таки перечитую. В мене є план з прочитання нових книг, але внутрішній аутист примушує мене читати старі тексти, мене це дуже заспокоює.
В «Анні Кареніній» Ви – Каренін чи Вронський?
Вронський.
Вронський чи Левін?
Вронський.
Що такого гарного у Вронському?
Пристрасть, авантюризм. Я досить спокійна людина, навіть флегматична, проте за цим ховається внутрішня пристрасть.
Ви співчували Анні?
Ні, кожен розплачується за скоєне. Зараз, до речі, ще читаю «Час Березовського», і ця книга працює краще бізнес-книг!
Ви за останні 5 років змінювали кардинально свою думку щодо чого-небудь? Політика, образ життя, можливо, улюблений колір?
Так. З цим просто: погіршення думки про географічних сусідів.
Я помітив у Вас ніж у кишені. Навіщо? Квартал, де ми зараз знаходимося, максимально безпечний.
Звичка. Ніж – це те найменше, чим ти можеш нарізати ковбасу, вистругати палку, відкрити пиво… Та захистити життя.
Коли останній раз Ви билися?
Давно, це були років 5 тому, класичний need for speed, в результаті – ДТП з п'яною компанією.
Як Ви ставитеся до патріотизму?
Позитивно. Головне – не прикривати цим все найгірше.
А де межа патріотизму? Ви відчуваєте зараз граничну ситуацію?
Патріотизм для мене – це зробити так, щоб у країни було жити добре всім, от і все. На прикладі США, плавильний котел, в якому є шанс втілити у життя мрію.
Всім добре завжди?
Так.
Одна страва, яка б не набридла? Ясна річ, що набридла б, але з чим можна було б змиритися?
Шматок м'яса, medium rare.
Один бьюті-засіб?
Мій улюблений шампунь Матіс.
А який улюблений запах?
Улюблений запах – сандал, Джо Малон. Пряні східні запахи – повністю моє!
В чому сила міні-підходу у бізнесі?
Є основна мета, яку можна дрібнити на свій погляд. Головне – концентруватися на продукті. Щоб люди були здивовані, а не лише задоволені.
У Вас у житті було ідеальне побачення?
Так, це було ідеальне поєднання місця, обставин… Можливо, буде й краще, але та ситуація прямо таки канонічна: я робив пропозицію своїй дружині, на півдні Франції, ресторанчик біля моря, на фоні – стіни фортеці та вітрила яхт. Вечір, позаду – виноградники, на столі – морепродукти та біле вино. Класика! Тут може позмагатися лише Ейфелева вежа.
Якби ми могли перенестися зараз куди завгодно, то куди?
Нова Зеландія. Хочу побачити ці барви, перепади природних зон, які ми бачили у «Володарі перснів».
Хто улюблений режисер? Навіть так: хто б зняв фільм про Вас? І хто б зіграв?
Було б круто, щоб це зробили Дель Торо: один грав, другий – знімав. Шкода, я не іспанець зовні.
Я дуже люблю людей, що створюють всесвіти, які живуть після них. Ідея має жити!
Вам не здається, що ідея, залишена без контролю її творця, перетворюється на щось огидне?
Все залежить від творця та як він все запустить. Часто люди кладуть на це все життя. Важлива повна віддача, щоб можна було лише попросити «Продовжуй!».
Дивне питання, адже воно побудоване на відсиланні до пісні Шер: Ви вірите в життя після кохання?
Так!
Перейдемо до канонічних жінок: з ким зі знаменитостей, які вже померли, Ви б пішли на побачення?
Відгоняє некрофілією!
Ну така, смислова, не фізична. Нам-то цікава душевна складова! Шер – вважається, вона на грані…
Одрі Хепберн! В мене слабкість до мініатюрних, щирих, яскравих дівчат. Дивлячись на тих, кого вона грала, в мене спрацьовує інстинкт захисника.
Тобто Вас можна було б чекати в останній сцені «Сніданок у Тіффані»?
Так.
Взагалі, в чому сила?
В цінності інтересів. Якщо вони у тебе є та ти знаходиш людей до пари, можеш бути впевнений і йти з цим по життю.
Вам легко бачити людей?
Я люблю фізіогноміку та досить швидко визначаю по людині всі основні ризики. Одразу роблю помітку в себе в голові під заголовком «Чого чекати».
Так. З цим просто: погіршення думки про географічних сусідів.
Я помітив у Вас ніж у кишені. Навіщо? Квартал, де ми зараз знаходимося, максимально безпечний.
Звичка. Ніж – це те найменше, чим ти можеш нарізати ковбасу, вистругати палку, відкрити пиво… Та захистити життя.
Коли останній раз Ви билися?
Давно, це були років 5 тому, класичний need for speed, в результаті – ДТП з п'яною компанією.
Як Ви ставитеся до патріотизму?
Позитивно. Головне – не прикривати цим все найгірше.
А де межа патріотизму? Ви відчуваєте зараз граничну ситуацію?
Патріотизм для мене – це зробити так, щоб у країни було жити добре всім, от і все. На прикладі США, плавильний котел, в якому є шанс втілити у життя мрію.
Всім добре завжди?
Так.
Одна страва, яка б не набридла? Ясна річ, що набридла б, але з чим можна було б змиритися?
Шматок м'яса, medium rare.
Один бьюті-засіб?
Мій улюблений шампунь Матіс.
А який улюблений запах?
Улюблений запах – сандал, Джо Малон. Пряні східні запахи – повністю моє!
В чому сила міні-підходу у бізнесі?
Є основна мета, яку можна дрібнити на свій погляд. Головне – концентруватися на продукті. Щоб люди були здивовані, а не лише задоволені.
У Вас у житті було ідеальне побачення?
Так, це було ідеальне поєднання місця, обставин… Можливо, буде й краще, але та ситуація прямо таки канонічна: я робив пропозицію своїй дружині, на півдні Франції, ресторанчик біля моря, на фоні – стіни фортеці та вітрила яхт. Вечір, позаду – виноградники, на столі – морепродукти та біле вино. Класика! Тут може позмагатися лише Ейфелева вежа.
Якби ми могли перенестися зараз куди завгодно, то куди?
Нова Зеландія. Хочу побачити ці барви, перепади природних зон, які ми бачили у «Володарі перснів».
Хто улюблений режисер? Навіть так: хто б зняв фільм про Вас? І хто б зіграв?
Було б круто, щоб це зробили Дель Торо: один грав, другий – знімав. Шкода, я не іспанець зовні.
Я дуже люблю людей, що створюють всесвіти, які живуть після них. Ідея має жити!
Вам не здається, що ідея, залишена без контролю її творця, перетворюється на щось огидне?
Все залежить від творця та як він все запустить. Часто люди кладуть на це все життя. Важлива повна віддача, щоб можна було лише попросити «Продовжуй!».
Дивне питання, адже воно побудоване на відсиланні до пісні Шер: Ви вірите в життя після кохання?
Так!
Перейдемо до канонічних жінок: з ким зі знаменитостей, які вже померли, Ви б пішли на побачення?
Відгоняє некрофілією!
Ну така, смислова, не фізична. Нам-то цікава душевна складова! Шер – вважається, вона на грані…
Одрі Хепберн! В мене слабкість до мініатюрних, щирих, яскравих дівчат. Дивлячись на тих, кого вона грала, в мене спрацьовує інстинкт захисника.
Тобто Вас можна було б чекати в останній сцені «Сніданок у Тіффані»?
Так.
Взагалі, в чому сила?
В цінності інтересів. Якщо вони у тебе є та ти знаходиш людей до пари, можеш бути впевнений і йти з цим по життю.
Вам легко бачити людей?
Я люблю фізіогноміку та досить швидко визначаю по людині всі основні ризики. Одразу роблю помітку в себе в голові під заголовком «Чого чекати».